Chats Search Engine

2023-02-01 21:39:02+00:00

Раніше головним у Центральній Азії був путін, тепер ― Ердоган. Провідні медіа світу про війну 1 лютого

📌Плануючи повномасштабне вторгнення в Україну, путін очікував, що росія вийде з цієї авантюри значно впливовішою. Поки що все складається зовсім навпаки, пише Bloomberg. Приміром, пострадянські країни Центральної Азії, де колись ключові рішення ухвалювали лише згідно з позицією путіна, поступово починають нехтувати Москвою ― зокрема, найбільша й найбагатша держава регіону Казахстан, відносини з якою путін на початку повномасштабного вторгнення ставив за приклад «братських». І якщо в січні 2022-го президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запросив російські війська придушувати протести в Астані та інших ключових містах країни, під кінець року він став тим, хто відмовився визнавати незалежність «ЛНР» та «ДНР», активізував контакти з ЄС і США, і поступово нарощує прокачку нафти маршрутом в обхід росії ― через Туреччину. Правляча верхівка Узбекистану теж стала активніше висловлюватися за диверсифікацію торгівлі та зовнішньополітичних інтересів. Те ж стосується Азербайджану. Проте найяскравіший приклад ослаблення росії ― ситуація з її колись найближчим союзником у регіоні, Вірменією. Єреван невдоволений Москвою через те, що її «миротворці» не можуть забезпечити функціонування вірменського анклаву в Азербайджані ― Нагірного Карабаху. Від початку року проїзд до Карабаху через Лачинський перевал фактично заблоковано. Пасивність росіян породжує вакуум влади, який заповнив ЄС, вирішивши відправити на вірменський кордон миротворчу місію, а також Туреччина ― вперше за понад 10 років зустрілися лідери двох країн, домовившись відкрити кордони і поглибити співпрацю. Звісно, навіть якщо Москва після завершення війни в Україні перестане бути значним центром впливу, центральноазійські країни все одно відчуватимуть це сусідство через спільні історію та кордони. Однак визначати політику Астани, Ташкента чи Баку путін не зможе. Поступово його місце, пише видання, заступає президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.

📌 Тоді як одна армія воює в Бахмуті в стилі Першої світової війни, кидаючи в окопи якомога більше солдат, інша використовує технології XXI століття, йдеться в репортажі американської медіакомпанії CBS News. Журналісти змогли потрапити в одне зі сховищ Бахмуту, що частково нагадує IT-офіс. Там за моніторами комп’ютерів сидять бійці, стежачи за зображеннями, які отримують із дронів. Часто це дуже деталізована картинка ― видно і купи сміття, залишеного російськими солдатами, і самих окупантів, які намагаються сховатись у окопах. Інформацію про виявлені цілі швидко отримують бійці на передовій ― зрештою, до цієї передової буквально кілька кварталів. Оперативний обмін інформацією допомагає ЗСУ знищувати російську армію. Бої залишаються запеклими та складними, і з часом стають лише інтенсивнішими. Росія вирішила змінити тактику і від активних артилерійських обстрілів перейшла до безжального витрачання живої сили. Встеляючи землю трупами, росіяни поволі просуваються вперед. З іншого боку, технології дозволяють українцям тримати удар ― і попри численні прогнози, ЗСУ Бахмут досі не залишили. Це зміниться лише тоді, коли і якщо росіяни зможуть перерізати дорогу через місто Часів Яр, пише видання.

@babel

#інозмі

2023-02-02 18:32:41+00:00

🤔 Швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung розповіло деталі рішення канцлера Німеччини Олафа Шольца про поставки Україні танків Leopard. Там наголошують, що це було спонтанно і неочікувано, тому що Шольц вважав, що США не погодяться передати Україні танки Abrams.

Джерела видання серед німецьких політиків розповіли, що в середині січня президент США Джо Байден доручив очільнику ЦРУ Вільяму Бернсу відвідати Київ та Москву і оцінити їхню готовність до перемовин. План був простий: території в обмін на мир. Росія нібито мала отримати близько 20% територій України і завершити війну. Обидві країни відмовилися. Україна не захотіла віддавати території, а в росії вважають, що в довгостроковій перспективі зможуть перемогти у війні та окупувати ще більше територій.

За словами джерел, у Білому домі є суперечки щодо завершення війни в Україні. Зокрема, радник президента США із нацбезпеки Джейк Салліван та очільник ЦРУ Вільям Бернс хочуть закінчити війну якомога швидше та сфокусуватися на проблемі Китаю. Натомість голова Держдепу Ентоні Блінкен та міністр оборони Ллойд Остін не хочуть, щоб росія зруйнувала міжнародну систему безпеки та виступають за активнішу військову підтримку України.

Саме після того, як Україна та росія відмовилися від запропонованого плану, президент США Байден погодився на умову Шольца та оголосив про передачу українській армії танків Abrams. Це змусило німецького канцлера теж дати дозвіл на поставку танків Leopard.

@babel

2023-02-06 21:46:49+00:00

👍 Дефіцит російського бюджету в січні становив близько $25 мільярдів через нафтові санкції. Це найбільший дефіцит з 1998 року, коли в росії стався дефолт. Податкові надходження від нафти та газу впали до 426 мільярдів рублів (понад $6 млрд) у січні — це на 46% менше, ніж рік тому.

У січні Мінфін росії вперше продав золото з Фонду національного надбання для покриття бюджетного дефіциту. Цей фонд росіяни стабільно наповнювали із нафтогазових доходів, щоб мати власні резерви. За січень відомство продало 3,6 тонни золота, а також 2,3 мільярди китайських юанів. За рахунок цього бюджет одержав 38,5 мільярда рублів ($539 млн).

@babel

2023-02-07 22:05:20+00:00

📰 Нестабільність в українському Міноборони може підірвати довіру західних партнерів. Провідні медіа світу про війну 7 лютого

📌 Імовірним кадровим перестановкам в українській владі західні медіа минулої доби присвятили найбільшу увагу. Відповідні статті вийшли і в Associated Press, і на CNN, і в Politico та The Wall Street Journal. Одним із найповніших став матеріал Reuters, який до того ж супроводжується оцінками. Вони навіть у назві: «В українському Міністерстві оборони смута тоді, коли росія готується до наступу». У матеріалі йдеться, що суперечливі заяви українських високопосадовців про те, чи втратить Олексій Резніков посаду міністра, сіють серед партнерів України сумніви в надійності та фаховості частини керівництва України, яка очолює воєнний спротив росії. Спершу керівник фракції «Слуги народу» в парламенті Давид Арахамія запевнив, що Резнікова скоро знімуть, Володимир Зеленський на цю тему мовчав, сам Резніков запевняв, що нічого про це не знає… Ці розмови точаться на тлі масових обшуків в українських відомствах через підозри в корумпованості ― це наймасштабніша антикорупційна акція в Україні від початку повномасштабного вторгнення. І зрозуміло, йдеться у матеріалі, що мета Зеленського ― продемонструвати надійність України як отримувача західної допомоги. Однак ці кроки можуть дестабілізувати й саму українську владу, яка досі протидіяла російській агресії єдиним фронтом. Тим паче в той час, коли росія активно готується до наступу. Видання цитує очільника Луганської ОВА Сергія Гайдая, який стверджує, що після 15 лютого наступ росіян може початись будь-якої миті.

📌 На українсько-білоруському кордоні побували журналісти австралійського мовника ABC. Вони відвідали північ Чернігівщини, де, зокрема, спостерігали за роботою українських операторів дронів. Саме за допомогою безпілотників ЗСУ оцінюють рівень загрози з боку Білорусі в найближчій перспективі. Зараз, як розповіли військові австралійським журналістам, вона залишається низькою: білоруси дещо посилили прикордонні загони, але не більше. Утім, білоруси теж використовують дрони, щоби стежити за українською армією. Нерідко ворожі безпілотники українці збивають із антидронових рушниць ― і забирають собі. Так, за свідченням ABC, в останні дні на ділянці кордону біля села Нові Яриловичі, що на північ від Чернігова, українцям вдалося таким чином забрати в білорусів чотири дрони, а ті перехопили два українські. Також журналісти поспілкувалися з місцевими цивільними, які після пережитої окупації «прислухаються до кожного шурхоту». Зараз вони спокійніші, адже українська армія готова до можливої агресії з цього боку значно краще, ніж рік тому. Водночас селяни шкодують, що майже рік не можуть провідати своїх рідних із білоруського боку, хоча до декого з них лише три кілометри.

📌 Журналісти американської медіакомпанії CBS News отримали змогу поспілкуватися з двома рекрутованими до «ПВК Вагнера» в’язнями, які потрапили в полон до українців. Перший отримав 19 років тюрми за вбивство, відсидів половину ― і спокусився на скорочення строку. Інший відбув два із трьох років за крадіжку, однак захотів обіцяних власником ПВК Євгеном Пригожиним $3 500 зарплати. Їм обіцяли, що воювати доведеться із західними найманцями ― насправді це були українці. Замість братерства вони побачили розстрільні бригади, які вбивали тих, хто відмовлявся йти в бій. Одного з «вагнерівців», який не виконав наказ, змусили рити собі могилу, а тоді застрелили. Тепер же, у полоні, російські найманці запевняють, що не вчиняли жодних злочинів і якби знали, що на них чекає, залишилися б у тюрмі.

@babel

#інозмі

2023-02-08 20:57:57+00:00

⚡Президент Володимир Зеленський прибув до Франції. Зараз він вирушить до Єлисейського палацу, де на нього вже чекають президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц.

@babel

2023-02-09 22:26:19+00:00

📰 Перші висновки з нагоди року війни. Провідні медіа світу про війну 9 лютого

📌 Хоча до річниці початку повномасштабного російського вторгнення в Україну ще два тижні, іноземні медіа вже починають публікувати «уроки» та «підсумки» першого року великої російсько-української війни. 9 лютого впливове видання Foreign Policy опублікувало перелік із шести уроків цієї війни від професора міжнародних відносин Гарвардського університету Стівена Волта. Перший його висновок ― лідери держав можуть сильно помилятись. Помилка путіна ― еталонний доказ цього твердження: він не думав, що Україна опиратиметься наступу і що цей опір матиме значення, не думав, що Захід стане на захист України та відмовиться від російської енергетичної голки. Утім, помилились і західні лідери, зокрема американські президенти. Вважаючи, що економічна співпраця може умиротворити росіян, вони проґавили момент, коли ця країна перетворилася на агресора. Ба більше, вони зумовили свою значну залежність від неї. Другий урок ― у тому, що сучасні війни можуть тривати довго. Захід відвик від цього: наприклад, останні військові конфлікти, в яких брали участь США, характеризувалися різкими спалахами протистояння, швидким рухом військ і динамічним розвитком ситуації, яка найчастіше завершувалася парадом у підкореній столиці. Однак це стосувалось воєн, де Заходу протистояли третьорядні економіки та військові потуги. Але росія гравець іншого рівня. Вона вийде з цієї війни значно слабшою в економічному та військовому плані незалежно від того, програє чи переможе, однак протистояння буде важким до останнього дня. Третій висновок Волта з року війни ― саме за таких умов держави світу формують коаліції, формальні чи ні. Така коаліція сформувалась довкола путіна ― його підтримують Іран та Північна Корея. Істотно більша коаліція сформувалась на підтримку України ― сумарний ВВП її учасників у 20 разів більший за ВВП росії, військова міць теж істотно більша. У численних менших конфліктах таких коаліцій не утворювалось ― у війні ж такого масштабу це виявилось природним процесом. Утім, те, що в українських союзників чимало якісної зброї та вони щедро діляться нею з Україною, не є запорукою її перемоги. Про це Волт пише у четвертому висновку. Перемогу забезпечить комплекс факторів, а лише збройна підтримка не допомогла, наприклад, перемогти Південному В’єтнаму. П’ята теза ― якби Захід не був таким наполегливим у розширенні НАТО, війни, можливо, і не сталося б (Волт при цьому не згадує про колоніальну природу росії та історію її спроб підкорити Україну). І останній, шостий висновок присвячено ролі лідерів. Якби росією ― навіть заляканою розширенням НАТО та з імперськими амбіціями ― керував не путін, а хтось інший, можливо, до відкритої війни й не дійшло б, вважає автор. Якби США керував не Джо Байден, а Дональд Трамп ― складно було б сказати, як розгорталися б події та яким сьогодні був би світ. «А якби президентом України був Петро Порошенко ― чи вдалося би йому згуртувати на боротьбу й український народ, і західні суспільства так, як це зробив Зеленський? Навряд чи», ― припускає Волт.

📌 Роботі українських партизан присвятила матеріал агенція Reuters. Її журналісту вдалось поспілкуватися з групою з чотирьох підпільників, які протидіяли російській окупації Херсону. Один із них, відомий під псевдо Долар, відстежував активність російських військових у місцевому готелі «Нінель». Коли за кількістю охорони стало зрозуміло, що там перебувають представники ФСБ, він повідомив про це ЗСУ. Невдовзі будівлі готеля не стало ― щонайменше сімох окупантів вдалося знищити. Партизани розповідали Reuters про те, як переконували мешканців Чорнобаївки допомагати ЗСУ, як розвішували в місті українську символіку та спілкувалися між собою. За словами співрозмовників Reuters, аналогічні партизанські загони зараз активно діють у тимчасово окупованих Мелітополі, Токмаку, Маріуполі та Сватовому.

@babel

#інозмі

2023-02-10 21:42:03+00:00

❗У Київській області працює ППО.

@babel

2023-02-11 21:21:35+00:00

❗️ Росія завдає ударів по Харкову, повідомив глава ОВА Олег Синєгубов.

@babel

2023-02-13 22:05:28+00:00

📇 Що у світі писали про російсько-українську війну 13 лютого

📰 Колонку про потребу якнайшвидше передати Україні сучасні бойові літаки у впливовому вашингтонському виданні The Hill опублікував американський військовий пілот із понад 30-річним досвідом, учасник операцій в Афганістані й на Балканах, а також військовий аташе в посольствах США в Австрії й Косово Джефрі Фішер. Він наполягає, що зволікання союзників України з переданням літаків зараз має лише політичне підґрунтя, а у воєнному плані потреба цього є очевидною. Адже та ж «американська воєнна доктрина ставить у пріоритет тактику значної переваги над силами противника, бо це приносить перемогу. Інакше ж зростають перспективи тривалої та брутальної війни на виснаження». Поступове нарощування воєнних потужностей політично, можливо, й безпечніше, пише Фішер. Однак це стало, наприклад, однією з причин поразки США у В’єтнамській війні. Коли війська супротивника та його союзники встигали підлаштуватися під нові можливості проамериканської сторони. Натомість операція «Буря в пустелі» стала успішною завдяки істотній перевазі в збройній силі США та союзників ― зокрема, у небі. Якщо Україна зараз отримає контроль над небом, це істотно обмежить можливості росіян. Тому що ЗСУ зможуть діяти вільніше, «прикриті» згори ― а окупантам, навпаки, доведеться більше переховуватись, а про спроби наступу взагалі говорити буде практично неможливо. Втім, цю перевагу Києву можуть надати снаряди, що їх літаки здатні використовувати щонайменше на середніх висотах, а зараз українські льотчики літають якомога нижче, щоб їх не збили протиповітряні сили. Тому спершу треба обмежити можливості російської ППО, пише Фішер, шляхом безперебійного постачання протирадарних снарядів HARM. Щойно це змусить російські протиповітряні установки «відкотитися» подалі від лінії зіткнення, українські льотчики на F16 зможуть завдавати чималої шкоди російським наземним військам. Окрема перевага посилення української авіації Заходом у тому, що це різко знижує кількість загиблих військових ― причому для обох армій, адже під прицілом в основному техніка, а не піхота ворога. Так, під час Балканської кампанії війська НАТО здійснили понад 30 тисяч бойових вильотів ― і втратили збитими лише два літаки.

📰 Проблемою для світового ринку продовольства стала не лише блокада росією українських морських портів, пише американське видання Forbes, а й заміновані українські поля. У великому матеріалі видання оглянуло проблему комплексно ― і того, скільки часу й грошей може знадобитися для очищення української території від мін та снарядів, і того, якої шкоди це завдає світовому ринку зерна чи олії. Іноді наявність навіть одної міни на полі робить його непридатним для посівів, а щоб його очистити, може знадобитися кілька тижнів роботи спеціалістів. За словами представників британської неурядової організації HALO Trust, яка займається розмінуванням, є чимала черга заявок від українських фермерів на їхні послуги. Це робота на довгі місяці, враховуючи, що потенційно замінованими можуть бути до 40% української території. Також зараз українські фермери зіткнулись із численними іншими проблемами, яких не мали до війни: знищені чи понівечені росіянами зерносховища, високі ціни на пальне, складнощі з пошуком і транспортуванням зерна для посівів, вимкнення електроенергії. Усе це створює передумови для того, щоб криза на всесвітньому ринку продовольства продовжилась і в цьому році.

@babel

#інозмі

2023-02-14 22:36:53+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 14 лютого

📌 Профільне видання Defense News зібрало думки експертів щодо того, як далі розгортатимуться події в російсько-українській війні. Переважна більшість із них (опитували в основному фахівців із Заходу) стверджують, що бойові дії триватимуть іще роки. Також ця війна виявиться дорогою ― і в плані грошей, і в плані кількості зброї та людських жертв. Європейські та американські платники податків багато заплатять за підтримку України, однак ще більше може витратити росія, якій в результаті війни загрожує економічний колапс. Головне, від чого залежатиме,чи переможе Україна у війні, на думку співрозмовників Defense News, ― це американський Конгрес. Лише він може надати Києву більше зброї тут і тепер, або ж перекрити потік допомоги. Наймогутніші європейські союзники України діють у фарватері США, тож усі вони рівнятимуться на Вашингтон. Його ж поведінка значно залежатиме від того, як покажуть себе ЗСУ в найближчі місяці. Втім, якщо українську армію супроводжуватиме успіх, це не означатиме, що найгірше у війні вже позаду, застерігає, зокрема, Бенджамін Дженсен із Центру стратегічних та міжнародних досліджень (США). Коли одна зі сторін відверто програє, вона вдається до відчайдушних кроків. «У війнах на Близькому Сході навіть відносно розвинені й багаті держави через бойові невдачі зрештою вдавалися до невибіркових бомбардувань цивільних об'єктів, застосування хімічної зброї чи закидання поля бою хвилями погано навчених і озброєних солдатів, ― каже Дженсен. ― Тому якщо програватиме росія, вона може застосувати чи просто демонстративно випробувати ядерну зброю. Якщо програватиме Україна, Київ може вдатися до замовних убивств когось у вищих ланках російської влади». Більшість експертів сходяться на думці, що путін вестиме цю війну, допоки зможе, оскільки від її успіху залежить його політичне і, можливо, навіть фізичне існування. А зможе він, доки більшість росіян толеруватимуть зниження свого рівня життя. Досі російській владі вдавалося запобігти невдоволенню серед широких мас народу, однак і економіка ще була відносно «на плаву». На значні проблеми, які вдарять по середньому класу й найбідніших, економісти очікують протягом року. Першим дзвіночком великих негараздів у державі будуть проблеми з виплатою пенсій. Утім, доки це станеться, Україна може постраждати від серйознішої проблеми: у світі просто не залишиться достатньо потрібної Києву зброї. Європа і США розгортають свої виробничі потужності, однак за деякими позиціями навіть збільшення виробництва у кілька разів не покриє поточних потреб ЗСУ. Як висловився Марк Канчян, радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, «[українська армія] витрачає боєприпаси з феноменальною швидкістю, тоді як американські засіки з ними відносно невеликі».

📌 Позитивний для України прогноз щодо війни опублікувало американське видання The Atlantic. Джил Барднолар, старший науковий співробітник дослідницького центру Defense Priorities, запевняє, що нарощення росіянами кількості військ не вирішить долю війни. Зараз кількість людей не така важлива: піхота вже не збирається в натовпи, а змушена ховатися від точних снарядів, дронів або снайперів. Натреновані українські бійці з якісною технікою доволі швидко переб'ють наявних «мобіків» ― і путіну доведеться проводити мобілізацію знову. А в епоху інтернету й соцмереж стане очевидним, що це відбувається через провали російської армії ― відтак хтозна, кому нова хвиля мобілізації створить більше проблем, Києву чи Кремлю. Барднолар згадує події сторічної давнини, а саме роль росії у Першій світовій війні. Тоді російські війська ішли в наступ погано підготовленими. Тоді їм так само, як і зараз, бракувало рушниць. Нечисленне німецьке військо розбило росіян у битві під Танненбергом ― і імперія переналаштувалася на довгу війну. От тільки це завдало їй стільки проблем, що в підсумку росія вийшла з цієї війни найпершою. Та точку неповернення вже було пройдено, і росіяни скотились у подальший хаос, який призвів до зміни державного ладу. Частину з тодішніх помилок росія вже повторила.

@babel

#інозмі

2023-02-15 22:35:52+00:00

🗞Що у світі писали про російсько-українську війну 15 лютого

Україна стійко витримує виклики війни, росія втрачає вплив у світі й численні запаси зброї, а НАТО стало значно потужнішою та перспективнішою організацією, аніж було в останні роки. Ліберальний світ радіє цим перемогам, вважаючи, що тріумф демократії є природним станом речей ― і це красива картинка, якщо не брати до уваги те, що вона неправдива, пише у великій статті на Foreign Affairs професор міжнародних відносин в американському Університеті Джонса Гопкінса Гел Брендс. У своєму есеї він розібрав і поточну війну, і попередні знакові конфлікти на численні деталі, показуючи, що їхній результат зовсім не був гарантованим. Перша світова війна могла б закінчитись інакше, якби у 1917-му Німеччина не вирішила перейти до боїв без правил у морі, що змусило вступити у війну США й допомогти побороти Берлін. Якби цього не сталося, навіть попри те, що бої в останні роки «нагадували перегони равликів», Німеччина мала шанси на перемогу, адже армії росії, Британії та Франції були деморалізовані, а проблем у цих країнах не бракувало.

Інший приклад ― Друга світова. Зараз перемога союзників вважається природною через те, що людський, фінансовий та технологічний потенціал Британії, США, СРСР та інших країн значно переважали ресурси Німеччини чи Японії. Однак у 1942-му так не здавалося: Берлін і Токіо здійснили кілька успішних атак, їхні війська діяли стрімко й нахабно ― і це додавало їм успіху. Їм вдалося перерізати кілька важливих шляхів постачання зброї між союзниками. Зрештою ситуацію переламали кілька знакових боїв, які можна звести до кількох точних ударів кількох авіапілотів. Якби цього не сталося та якби союзники припустилися кількох інших помилок, ситуація могла б піти іншим шляхом і зараз ми мали б зовсім інший світ.

Те ж щодо Холодної війни. Це зараз демократично-ліберальний світ вважається ефективнішим за командно-комуністичний, але таке сприйняття було не завжди. Зрештою, те, що комуністичні режими змогли проіснувати так довго й контролювати таку велику частину світу, показує, що диктатури також є досить ефективними моделями управління суспільством.

І, зрештою, теперішня війна між росією та Україною. Якщо згадати прогнози численних, якщо не більшості західних аналітиків рік тому, Київ не мав протриматись довго. І зараз уся Україна чи більша її частина вже мала б бути підконтрольна путіну. Брендс описує інакші наслідки такого розвитку подій: режим путіна сягнув би нових висот популярності вдома і впливовості за кордоном. До зони російського впливу з пострадянських держав не повернулися б хіба що країни Балтії ― але вони б опинилися під постійним прямим тиском Москви, і НАТО було б складно їх захищати. Приєднання Швеції та Фінляндії до альянсу могло б відбутися, однак цей процес не був би таким простим, як зараз, тому що в самому альянсі переживали б щодо того, чи не спровокує це росію. Одразу після завершення бойових дій кілька європейських держав точно поспішили б відновити з Москвою «бізнес як зазвичай». Відбулося б істотне посилення авторитарних, недемократичних сил ― і подальше послаблення демократій.

І це досі може статись, адже навіть ослаблена російська держава здатна створити значні проблеми й, зрештою, продавити українську оборону, пише Брендс. Він наводить приклад радянської армії: знекровлена, вона змогла перемогти сильніші японські сили в Манчжурії в 1945 році. Якщо зараз росіяни виправлять бодай частину своїх хронічних помилок ― ЗСУ зіткнуться з зовсім іншим ворогом. Якщо росії допоможе зброєю Китай ― це теж може змінити баланс сил. Тож, робить висновок автор, Захід має не розслаблятись, а дотиснути ситуацію до повної поразки росії. Тому що світовий порядок, який ми знаємо зараз, склався не природним шляхом, а завдяки наполегливому відстоюванню Заходом своїх свобод та принципів.

@babel

#інозмі

2023-02-16 22:15:54+00:00

🗞Що у світі писали про російсько-українську війну 16 лютого

Дні довкола роковин широкомасштабного російського вторгнення в Україну будуть повні свідчень непорушності західної підтримки України ― так, уже завтра розпочнеться Мюнхенська безпекова конференція, на якій політики з союзних Україні держав, зокрема віцепрезидент США Камала Гарріс, запевнятимуть Київ у своїй готовності підтримувати Україну скільки доведеться. Джо Байден відвідає Польщу ― що символічно і тому, що Польща колись належала до орбіти впливу Москви, і тому, що зараз це один із форпостів НАТО й найактивніших союзників Києва. У десятках заяв звучали й ще звучатимуть твердження, що путін не має шансів перемогти в цій війні, тому має відмовитися від своїх загарбницьких планів. От тільки сам російський диктатор, як пише політичний оглядач CNN Стівен Колінсон у статті на сайті своєї медіакомпанії, з цим навряд чи згоден. І переконати путіна в тому, що він на шляху до програшу, є головним і найскладнішим завданням Заходу.

Путін часто керувався в поглядах на світ якоюсь своєю логікою, пише Колінсон. І те, що збоку виглядає як економічний занепад росії з її дипломатичною ізоляцією, як бездумне використання недооснащених військ і відчайдушні спроби бодай якось зашкодити Україні, в Кремлі можуть бачити як тимчасові й незначні складнощі. Саме тому перемога над окупантом має бути рішучою й переконливою настільки, щоб навіть у росіян не склалося враження, що вони мають шанси перемогти цивілізований світ. Колінсон пише про найбільшу надію путіна ― на те, що демократичні суспільства Заходу «втомляться» від війни та підтримки України й це змінить баланс на користь росії. Однак доки це, ймовірно, й станеться, Україна отримає ще величезні партії зброї ― й саме росія виглядає такою, яка близька до нищівної поразки. Найбільша надія росіян ― це Китай, якому вигідна концентрація уваги Вашингтону на проксі-війні з росією. Тому, припускає Колінсон, хоча Пекіну й соромно за такого «стратегічного партнера»-самодура, він усе ж може подати руку ослаблим росіянам у вигляді фінансової та збройної допомоги, щоб ті повоювали трохи ще.

Передбачаючи такий розвиток подій, західні дипломати вже активно працюють із офіційним Пекіном, аби віднадити його від такої ідеї. Заступниця держсекретаря США Венді Шерман днями застерегла Китай, що підтримка путіна в довгостроковій перспективі принесе Піднебесній лише втрати й розчарування. «Ви завершите з альбатросом на власній шиї, ― сказала вона китайській стороні на зустрічі в США, посилаючись на американську приказку про тягар провини, яка, ніби мертвий альбатрос довкола шиї, заважає вільно рухатись. ― Українці завдадуть путіну стратегічної поразки. І в тих, хто підтримував це злочинне вторгнення, залишиться тільки оберемок проблем».

@babel

#інозмі

2023-02-17 22:05:37+00:00

📌 Спільний фонд для збройної допомоги Україні мають створити країни ЄС, пишуть у колонці для Politico французькі політики Наталі Луазо та Беньямін Хаддад. Війна в Україні буде довгою, і хтозна, наскільки стабільною буде допомога Києву США, особливо зважаючи на президентські вибори 2024 року, пишуть політики. ЄС, як організація, якій перемога росії може тільки зашкодити, має усвідомлювати це й готуватись до цього ― зокрема, утворивши фонд, який Україна за потреби може миттєво використати для отримання готової зброї зі складів різних країн Євросоюзу. Таку модель уже випробували у Франції, і вона показала свою ефективність: постачання установок Caesar чи Crotale Україні відбувається швидше, ніж аналогічної зброї з інших країн. Та й навіть якщо війна закінчиться, Київ повинен мати можливість захисту від росії, і такий фонд цьому суттєво допоможе.

@babel

#інозмі

2023-02-18 20:54:12+00:00

Кількість жертв землетрусу в Туреччині та Сирії перевищила 46 тисяч людей. Розбір завалів триває й досі.

6 лютого на кордоні Туреччини та Сирії, провінцією Газіантеп прокотилася серія землетрусів. Вони стали одними з найпотужніших і найруйнівніших за останні 100 років.

@babel

2023-02-19 09:27:40+00:00

Девʼятнадцятого лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про передачу Криму до складу Української РСР. Офіційна причина — «спільність економіки і територіальна близькість». На той час Крим усе ще залишався зруйнованим війною та знелюдненим після масових депортацій кримських татар. Переселенці з російської глибинки, звиклі до іншого клімату, не змогли відновити господарство. Налагодити життя півострова і вирішити його головну проблему — брак води, вдалося лише в 1960-х. Про реальні причини передачі Криму історики сперечаються досі, дехто вважає, що в такий спосіб Кремль хотів міцніше привʼязати Україну до Москви. «Бабель» згадує про події цього періоду, публікує архівні фото та розвінчує популярний міф про Крим як «подарунок Хрущова».

@babel

2023-02-20 22:07:14+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 20 лютого

📍 Україна здатна перемогти росію на полі бою, але навряд цього року, припускає в аналітичній статті на CNN журналіст мовника Тім Лістер. Він починає статтю з компліментів ЗСУ, які «поклали обличчям на землю» значно потужніші сили окупанта ― і оголили відсталу тактику, повільних керівників і нікчемний бойовий дух російської армії, яка виявилась «більш придатною до парадів, аніж до боїв». Українські ж військові виявились дуже адаптивними, готові креативно використовувати нові технології та бити по системних помилках російської армії. «І взагалі, хто рік тому очікував, що вінтажні літаки українських ВПС досі злітатимуть?» ― іронізуючи, підсумовує Лістер. Однак й у таких збройних сил є слабкі місця, найнебезпечніше з яких ― брак техніки. Ключовою характеристикою проблем ЗСУ найближчого майбутнього може стати слово «невчасно», припускає Лістер. Світ усе ж погодився надати необхідні Україні західні танки, однак «навіть за попутного вітру» вони надійдуть не раніше квітня, а тоді треба буде ще злагодити роботу їхніх екіпажів. Украй потрібні та вже обіцяні Києву снаряди GLSDB, здатні знищувати бази й склади окупантів на відстані до 150 кілометрів, можуть надійти аж восени ― після наступальних операцій як росіян, так і українців, які, найімовірніше, визначать подальший перебіг цієї війни. У росії, з іншого боку, небагато козирів. Єдина їхня успішна в цій війні тактика ― винищувати перед собою все, що вони бачать, щоб зробити територію непридатною для оборони. Так сталося з Лисичанськом, Соледаром, Маріуполем, згадує автор. Однак навіть вільна територія Донеччини та Луганщини, які наказав захопити путін, більша за американський штат Коннектикут. Щоб захопити її у такий спосіб, потрібно дуже багато снарядів ― а вони у росіян вже закінчуються. Навряд ми ще побачимо істотну зміну російської тактики, адже керує вторгненням негнучкий та схильний до помилок голова російського Генштабу Валерій Герасимов. «Його перебування на посаді означає лише, що від нетренованих і невмотивованих російських солдатів продовжать вимагати більше, ніж те, на що вони здатні», ― пише Лістер. От тільки солдатів у путіна ще багато. Автор завершує статтю припущенням, що після сплеску активності бойових дій цієї весни лінія фронту знов стабілізується, хоча жорстокі бої з великою кількістю загиблих і поранених з обох сторін триватимуть. Коли ж Україна отримає всю обіцяну зброю, ситуація може змінитися, «однак рядки українського гімну про те, що воріженьки згинуть, як роса на сонці, навряд чи справдяться цього року».

📍 Репортаж про те, як до Слов’янська і Краматорська повертаються цивільні, вийшов на The Washington Post. Іще минулої весни населення цих міст скоротилось до 25 і 40 тисяч відповідно проти 110 і 220 тисяч до війни. Зараз кількість людей там, за даними місцевої влади, вдвічі більша за весняну ― і, наприклад, у лікарні Слов’янська народжуються 20 дітей щомісяця, що вчетверо більше, ніж було в найтяжчі часи. Ті, хто повертаються, навіть відкривають нові бізнеси: кав’ярні, піцерії, суші-бари. Денний трафік у Слов’янську став настільки щільним, що міська влада відновила роботу світлофорів, пише WP. Місцеві запевняють, що якщо не зважати на тривоги та іноді влучання, життя для них не змінилось. Натомість військові та місцева влада нагадують, що ситуація лише може здаватися безпечною, і відносний спокій у вільній частині Донеччини за негативного сценарію може зникнути. Деякі співрозмовники видання з-поміж цивільних кажуть, що підставою задуматись про виїзд для них може стати відхід ЗСУ з Бахмуту. Але не для власниці нововідкритого кафе Катерини Гордєєвої зі Слов’янська. «Хіба що аж сюди вони дійдуть, ― каже вона. ― Якщо побачу росіян на БТРах у місті, тоді вже виїду».

@babel

#інозмі

2023-02-21 22:14:52+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 21 лютого

📍Зараз світ активно відзначає стійкість європейських держав і США в підтримці України. Десятки демократичних країн зважуються надати Києву все більш потужну зброю і, принаймні поки що, не збираються зупинятися. Однак те, як США намагалися відвернути цю війну, не витримує критики, наголошують у статті на Foreign Policy науковий працівник дослідницького центру New America Лаям Колінз і дослідник Інституту сучасної війни академії Вест Пойнт Френк Собчак. Обидва автори ― колишні військові. Вони запевняють, що відповідь Джорджа Буша ― молодшого на вторгнення росії у Грузію в 2008 році була млявою, як і підтримка України Джо Байденом незадовго до повномасштабного вторгнення. Якби кроки американських президентів були рішучішими, путін міг би й не зважитися на цей відчайдушний крок. Успішність стратегії стримування складно визначити, адже вона стосується кроків, яких не вчиняють. Але один із найбільш ефективних її підходів швидко проявляється ― це зробити війну для супротивника якомога складнішою та дорожчою в усіх сенсах, а шанси на остаточну перемогу примарними. Як вдало сформулював у роботі «Зброя та вплив» Томас Шелінг, «можливість завдати болю є переговорною позицією». Зараз союзники України у війні саме це й роблять ― збільшують для росії ціну участі в бойових діях. Однак до цих кроків варто було вдатися набагато раніше, пишуть Колінз і Собчак. У статті дісталось не лише Бушу-молодшому та Байдену: Обама, знаючи про злочинні сутність і наміри росії, намагався влаштувати «перезавантаження взаємин». Анексія Криму звела ці спроби нанівець ― усе ж таке «примирення» із Кремлем відбувалося вже після війни у Грузії. І путін отримав привід почуватися безкарним. Автори рахують допомогу США Україні після початку війни у 2014-му: за весь час свого правління Обама надав Києву військової допомоги на $600 мільйонів, однак жодного разу це не була зброя. Трамп взагалі почав використовувати тему допомоги для шантажу, намагаючись роздобути таким чином компромат на Джо Байдена. Тож зрештою допомога надходила, але зовсім не в тих масштабах, щоб відлякати путіна. «США ігнорували давню латинську мудрість «Хочеш миру ― готуйся до війни», сподіваючись, що вистачить напівкроків і компромісів. Натомість після початку війни вони змушені постійно підвищувати ставки», ― резюмують автори статті. Уникнути повномасштабної війни, пишуть вони, у підсумку могло б обійтись набагато дешевше ― не кажучи про людські втрати.

@babel

#інозмі

2023-02-22 22:25:53+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 22 лютого

📍Півтора століття тому в Європі вже була країна, долею якої активно переймались та чиєю звитягою захоплювалися. Це була Польща ― постійно або у статусі буфера від східних автократій, або розділена між кількома державами. «Польське питання» провокувало гарячі дискусії в Європі й викликало захват французьких, італійських і британських інтелектуалів. Особливо під час повстання 1863 року й зовсім недавно ― із розквітом у соціалістичній Польщі руху «Солідарність». Також це призвело до нестабільності, яку не вдалося подолати навіть із поваленням Берлінської стіни. Руйнування залізної завіси не визначило долю Польщі ― лише у 1999 році, зі вступом до НАТО й ЄС статус країни став очевидним: вона не «нічия земля» між Сходом і Заходом, а повнокровна частина Заходу. Відтоді Польщі властиві стрімкий розвиток, а цьому регіону Європи ― спокій.

Із цього починає свою статтю головред Politico Метью Камінський, але присвячено її не Польщі. Ця країна ― лише приклад того, чим зараз є Україна. Тривалий час Захід сприймав її як пограничну територію, час від часу захоплюючись відважними кроками українського народу ― під час революцій 2004 і 2014 років та зараз. При цьому Захід стабільно уникає прийняти Україну до себе, хоча, на думку Камінського, саме це й може принести регіону довгостроковий мир.

Поточний конфлікт росії та України почався не рік тому і навіть не у 2014-му, впевнений головред видання. Відправною його точкою можна вважати 31 грудня 1999 року, коли своєрідний, часто неефективний, але все ж продемократичний президент росії Борис Єльцин передав повноваження володимиру путіну. А той виявився просто «царем XXI сторіччя, який насамперед розправився з опозицією, а потім почав відновлювати Російську імперію» і, відповідно, мережу її колоній.

Справді, українці мають схожості з росіянами, визнає Камінський. Чимало з них ― а на початку 1990-х майже більшість ― не просто знали російську, а обирали її як свою основну мову. Однак «якщо зішкрести цей радянський наліт, проявиться воля українців до свободи, яку не могли викорінити століттями». Один із доказів цього ― те, що за 30 років незалежності у країні змінилися 6 президентів, тоді як у сусідніх росії та Білорусі з початку століття правителі фактично одні й ті ж.

Також Камінський спростовує російську тезу про те, що війна почалась через розширення НАТО. «У Кремлі на рішення сусідньої Фінляндії приєднатись до НАТО хіба що плечима стиснули», ― іронізує автор. А головна причина теперішньої люті Москви ― у тому, що сам факт існування демократичної України є великою загрозою для теперішньої російської диктатури.

Очевидно, Захід віддав Білорусь на поталу росіянам та їхній новій імперії. Також ясно, пише головред Politico, що принаймні частина Заходу не проти віддати росії й Україну. От тільки самі українці зробити цього Заходу не дадуть. На щастя, вони мають успіх. Захід поступово розуміє, що бажання «не провокувати росію» й у 2008 році, коли Україна та Грузія не отримали чіткої перспективи членства в НАТО, й у 2014, коли Барак Обама шукав спосіб «зберегти лице» для путіна після анексії Криму, призвело лише до більших проблем і більшої крові. По суті, західні країни стримували себе, а не росію, пише Камінський.

Поступово Захід наближається до усвідомлення, що Україна має стати його частиною. Це не буде легко, коштуватиме сотні мільярдів євро інвестицій та потребуватиме комплексних реформ. Однак тільки це разом із перемогою України у війні та зміною влади в росії здатні принести Східній Європі тривалі мир і стабільність, як свого часу Центральній Європі це дала інтеграція Польщі.

@babel

#інозмі

2023-02-23 22:24:01+00:00

У Херсоні через російський удар пошкоджено магістральний трубопровід, який забезпечував опалення для майже 600 будинків — це понад 40 тисяч людей. Ремонтні роботи триватимуть, допоки не буде відновлено теплопостачання.

@babel

2023-02-24 22:27:01+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 24 лютого

📍Видання Politico опублікувало величезний матеріал про те, як США усвідомили, що росія збирається розпочати велику війну, і як розробляли план відповіді на цей виклик. Як виявилося, ще влітку 2021 року високопосадовці, зокрема в Пентагоні, не вірили, що за пів року в Європі почнеться найбільший воєнний конфлікт із часів Другої світової. Так, російсько-білоруські військові навчання «Захід-2021» були масштабнішими та тривалішими, ніж зазвичай, однак джерела в розвідці запевняли, що це саме навчання. А очна зустріч Байдена та путіна в Женеві в червні, непублічна частина якої стосувалася переважно України, здавалося б, розрядила обстановку. Російський диктатор тоді отримав запевнення, що безпеці його країни нічого не загрожує. Утім, уже в липні путін опублікував цілковито перекручену статтю «Про історичну єдність росіян та українців», яка фактично забирала в українців право на власну державність. А у вересні почались нові військові навчання, іще масштабніші. Слідкуючи за ними, американські розвідники розуміли, які війська і для чого росія планувала використовувати в Україні. Доходила й інша інформація: спершу Кремль хотів дестабілізувати Україну, а вже тоді захопити. У вересні звіт про плани росіян отримав Пентагон, відбулася нарада й у Джо Байдена. У те, що тоді озвучив командувач Об’єднаних начальників штабів США Марк Міллі, багато хто з присутніх просто не міг повірити. «Три армії наступатимуть з одного напрямку, дві з іншого, ми матимемо найбільший конфлікт із часів Другої світової? Та з якої планети цей чоловік?» ― переказував Міллі враження від своїх застережень. Та станом на 11 жовтня у Штатів вже була однозначна інформація, що росіяни готують наступ.

До самого початку вторгнення американці намагалися порозумітися з путіним. Однак у переговорах він, зазвичай вертлявий, не залишав собі простору для відступу: він вірив, що росія має завоювати Україну та легко це зробить. А ще він розумів, що його «вікно можливостей» щодо взяття України під контроль поступово зачиняється. А інакше росії великою силою (а йому ― великим лідером) не стати.

Представники США донесли Зеленському суть планів путіна, зокрема на початку листопада 2021 року. Він сприйняв інформацію всерйоз і «доволі стоїчно». При цьому українську сторону вразили масштаби путінських планів ― як і точність, з якою американці їх викладали. Паралельно протягом всієї осені Штати спілкувались із союзниками по НАТО. Багато хто з них поставився до перспективи великої війни скептично ― крім Британії та Канади, які мали розширений доступ до даних американської розвідки. Щоб змінити думку європейців, у Пентагоні вдалися до безпрецедентного кроку ― оприлюднювали дані розвідки ледь не в реальному часі.

Було очевидним, що війна буде кровопролитною ― і що росіяни не отримають нічого завиграшки. США намагались донести путіну, що опір українців буде величезним, та й ландшафт на напрямках, звідки окупанти планували наступати, лишав їм мало шансів на «легку прогулянку». Та у Кремлі до раціональних доводів дослухатись не хотіли. Тож усе, що в такій ситуації вирішили робити США, ― це озброювати Україну. Однак у Пентагоні вирішили не давати Києву одразу багато зброї. Заступник міністра оборони Сполучених Штатів Колін Каль запевняв, що таким чином намагалися уникнути враження, ніби Захід і, зокрема, Вашингтон роздмухують цей конфлікт, підбурюючи путіна до кроків у відповідь.

@babel

#інозмі

2023-02-25 20:47:40+00:00

Президент Володимир Зеленський заявив, що російські окупанти зараз контролюють 1 877 українських міст і сіл. Президент додав, що окупанти прагнуть «збільшити це число і додати ще мільйони зламаних доль до вже зламаних».

@babel

2023-02-27 11:00:02+00:00

В Київському районі Одеси повністю заживили всі лікарні, котельні, насосні станції та іншу інфраструктуру. Також критичну інфраструктуру частково заживили в Суворівському та Малиновському районах міста і в Одеському районі області. Повністю повернути світло обіцяють до кінця дня.

@babel

2023-02-27 22:17:20+00:00

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 27 лютого

📍Великий матеріал про те, чого Україні вартує залишатися на зв'язку та з електрикою попри російські атаки на інфраструктуру, опублікувала австралійська медіакомпанія ABC. Стаття містить чимало статистики: наприклад, одразу після повномасштабного вторгнення обсяги використання українцями інтернету впали на 20%, далі цей показник утримувався до початку атак росіян по інфраструктурі в жовтні, відтоді інколи падав ― так, що часом більш як половина українців була позбавлена доступу до інтернету. Інша цифра ― для того, аби в умовах обстрілів забезпечити доступ українців до електрики, безперервно працювали близько восьми тисяч людей. Це допомогло уникнути повних блекаутів чи зникнення зв'язку на тривалий час. Навіть після обстрілу 23 листопада ― чи не найбільш масованого ― зв'язок в уражених регіонах почав з'являтись уже за кілька годин. Це було помітно для співрозмовниці журналістів Ірини з Ужгорода, яка працює у софтверній компанії й часто комунікує з колегами через Zoom. «Щойно я бачила повідомлення, що кудись «прилетіло», як віконце у відеочаті людини з цього регіону ставало чорним, зв'язок із нею зникав. Але того ж дня часто повертався», ― згадує вона. У підсумку ракетні атаки не надто зашкодили українській IT-сфері: за підсумками 2022 року кількість працевлаштованих у ній українців навіть зросла порівняно з довоєнними часами. Однак частина клієнтів, побоюючись нестабільності в роботі українських партнерів, від співпраці відмовилась. Так само втратили контракти, наприклад, перекладачі, яким потрібно було виконувати замовлення вчасно. Найскладнішою ж ситуація зі зв'язком була не на вільній, хоч і атакованій, території України, а на тимчасово окупованих землях. Зокрема, в Херсоні вже за кілька тижнів після окупації регіону росіяни перемкнули інтернет-зв'язок на своїх провайдерів. Там частина сервісів і сайтів були заблокованими, зріс ризик того, що повідомлення людей читатимуть окупанти. А невдовзі після цього фіксований інтернет-зв'язок у місті взагалі практично зник. Українські фахівці довго не могли зрозуміти, що стало причиною цього. З'ясували вже після звільнення: росіяни вирили глибоку яму й пошкодили чи вилучили кілька оптичних кабелів, які забезпечували в регіоні більшість інтернет-зв'язку. Наслідки цієї диверсії не вийшло ліквідувати й досі.

📍Французький інформаційний телеканал FRANCE 24 опублікував матеріал, у якому пояснив, що заяви путіна про «нацистів в Україні» та «загрозу нападу НАТО» як приводи вторгнутись в Україну ― неправдиві. Лише зараз, після дев’яти років війни і значно довшого безкровного протистояння провідний французький мовник тлумачить аудиторії, що путіна дратує і факт того, що українці ― інший народ, і те, що вони, на відміну від росіян, мають демократичну державу. Теперішня війна в Україні «сягає корінням Помаранчевої революції, яку путін сприйняв як особисте приниження», розповіла телеканалу історик і експертка з посткомуністичної росії Франсуаза Том.

📍Колишній генсекретар НАТО Андерс фон Расмуссен опублікував колонку в європейській версії Politico, в якій закликав ЄС бути готовим підтримувати Україну в тривалій війні з росією ― тому що лише це, на думку політика, забезпечить Києву якнайшвидшу перемогу. Кінцева мета підтримки України союзниками ― щоб це була сильна держава, здатна захистити себе сама. Для цього потрібні як потужні армія та ВПК, так і розвинуті економіка й інституції. Путін сподівається, що Захід не захоче остаточно приймати Україну до своїх лав, зокрема, в ЄС і НАТО. Але Фон Расмуссен переконаний, що тільки так на континенті може настати стабільний мир ― і що швидше Захід зробить ці кроки, то швидше росіяни від нього відчепляться. «За Другої світової США стали арсеналом демократії для Європи. Зараз ЄС має стати таким для України», ― підсумовує він.

@babel

#інозмі

2023-02-28 22:53:35+00:00

Над Полтавською областю, попередньо, збили п’ять російських дронів, повідомив голова ОВА Дмитро Лунін.

@babel