-
2021-01-31 14:45:40+00:00
Книжку про одностатеві стосунки ми сприймаємо через призму боротьби з традиційними цінностями українців.
Нещодавно український медіа-простір сколихнула новина про те, що Міністерство культури України та «Український інститут книги» витратили 666 тисяч гривень бюджетних коштів на придбання книг для дітей, які відверто пропагують ЛГБТ-стосунки. За переконанням українських чиновників, комікс «Принцеса+принцеса: довго і щасливо» покликаний подолати «стереотипні уяви» про стосунки між людьми.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4322174/
-
2021-01-29 11:01:50+00:00
Только один Художник может написать такую картину...
-
2021-01-28 08:53:13+00:00
«Підводні камені» діджиталізації
У Міжнародний день захисту персональних даних, який відзначається щороку 28 січня, варто замислитись над духовною безпекою перебування у віртуальній реальності.
Сьогодні ми стаємо свідками стрімкого розвитку надсучасних технологій. Наукова спільнота навіть виробила термін, що описує нинішній стан технологічного прогресу - "діджиталізація". Нам пророкують, що у найближчий час всі паперові носії інформації будуть покладені у довгу шафу, а на зміну їм прийде всеохоплюючий цифровий документообіг. Електронні бази даних наразі є найбільш достовірним джерелом інформації про особу. Тому, ефективний захист персональних даних стає все більш важливою юридичною процедурою. Однак, ще важливіше - захистити душу від багатьох спокус, з якими неодмінно стикається кожний користувач всесвітньої мережі.
Вже зараз ми спостерігаємо, як молоде покоління стає все більш залежним від гаджетів, поступово замінюючи критичне мислення кліповим. Офіційна статистика, на жаль, також надає невтішні показники. За минулий рік середньостатистичний користувач глобальної мережі щоденно проводив в інтернеті близько семи годин. Це означає, що майже третина людського життя незворотно втрачається у неосяжному просторі віртуального світу. Неважко помітити, що левова частка дороцінного часу витрачається не на продуктивну працю, а на скролінг стрічки новин у соцмережах.
Людині здається, що володіючи актуальною інформацією, вона може швидше реагувати на виклики сьогодення. Багато користувачів інтернету створюють власні сторінки у соцмережах, розповсюджуючи інформацію про себе та надаючи власну оцінку подіям оточуючого світу. Однак, психологами доведено, що життя у віртуальному світі робить людину емоційно вразливою, створюючи ілюзію щастя. За яскравими фотографіями та мотиваційними текстами може приховуватись глибока депресія та життєва невлаштованість особистості. Бажаючи публічно показати себе з кращої сторони, людина часто тікає від буденних проблем та особистих переживань. Тому, варто пам'ятати, що інтернет ми маємо використовувати лише в тій мірі, в якій він не шкодить душі та особистісному розвитку. І намагаючись цифровізувати своє життя, не слід нехтувати живим спілкуванням з Богом та людьми, що гостро потребують нашої уваги та співчуття.
-
2021-01-27 06:24:15+00:00
Влада страху чи влада Любові?
Якщо світ матиме ще кілька років той самий вектор розвитку що й сьогодні, то дуже швидко у ньому не залишиться місця для Бога. Цілком очевидно, що влада без Бога ґрунтується на силі і страхові.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4320567/
-
2021-01-26 08:33:25+00:00
Учитель смирения и миротворчества
Сегодня мы чтим память выдающегося чудотворца и ревностного защитника христианской веры - преподобного Иакова, епископа Низибийского. Наблюдая за порочностью жителей персидской страны, он проклял водный источник - и наступила засуха. Но по неотступным просьбам горожан, он крестным знамением сделал источник вновь полноводным, как это некогда сотворил Моисей ударом жезла. Таким образом, святой спас сограждан от преждевременной смерти, снискав у них почтение и непререкаемый авторитет.
Проведя строгую аскетическую жизнь и сотворив множество чудес, преподобный Иаков Низибийский оставил после себя несколько богословских творений. Их содержание очень ценно для нас, современных христиан, порой не имеющих рядом с собой духоносных старцев и учителей благочестия. Перечитывая сочинение под названием "Слово о смирении", нельзя не отметить для себя важную мысль. "Смирение есть источник мира; из него текут воды созидания", - пишет святой отец. В последнее время, все наши мысли и надежды направлены на восстановление мира не только в наших душах, но и в нашем государстве. На каждом богослужении мы возносим молитвы "о мире всего мира". Но часто нам кажется, что для созидания мира нужно обязательно предпринимать какие-то активные действия.
Мы считаем, что для достижения компромисса необходимо твёрдо отстаивать ту точку зрения, которую мы считаем наиболее правильной. С одной стороны, стоит согласиться с тем, что в процессе миротворчества нельзя проявлять пассивность. Но в то же время, наша навязчивость в действиях и суждениях может вызвать неприязнь и агрессию у наших оппонентов. Древние римляне утверждали: "капля точит камень не силой удара, а частотой падения". Обеспечить размеренность в миротворчестве нам помогает смирение. Когда мы всецело полагаемся на Промысл Божий в построении общественного мира, тогда Господь не замедлит прийти к нам на помощь. Только стяжав в душе подлинное смирение, мы сможем сделать свой миротворческий труд созидательным.
-
2021-01-25 18:47:53+00:00
БЕСОВСКИЕ СИЛЫ РАЗНЫМИ ХИТРОСПЛЕТЕНИЯМИ
ПЫТАЮТСЯ ОБЕЗЛИЧИТЬ, ОБЕССЛАВИТЬ,
ОБЕЗОРУЖИТЬ ЧЕЛОВЕКА
Проповедь в храме святих мучеников Адриана і Наталии
https://www.youtube.com/embed/T9NA3O6fsvI
-
2021-01-25 04:06:49+00:00
ПОКАЯННЯ-ЦЕ ВЕЛИКИЙ БОЖИЙ ДАР,
ЯКИЙ ПРИНОСИТЬ ПЛОДИ: МИР, ЛЮБОВ,
ДОВГОТЕРПІННЯ.
Проповідь у Неділю після Богоявлення у Свято-Ольгинському соборі столиці.
https://youtu.be/vHtSNbHtOQc
-
2021-01-22 09:51:29+00:00
Не виступаючи проти вакцини, ми висловлюємо занепокоєння тими методами, якими вона може впроваджуватися.
У зв’язку із появою вакцини проти COVID-19, все частіше до священників Української Православної Церкви звертаються віруючі громадяни нашої держави з питанням: що думає Церква про щеплення від цієї хвороби та про вакцину загалом? Дійсно, з кожним днем це питання набуває особливої чутливості, що спонукає висловити деякі власні міркування щодо вакцинації та низки тих подій, які відбуваються навколо неї.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4319099/
-
2021-01-20 18:13:01+00:00
СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА
Волинь - земля, яка споконвічно славилася великими подвижниками благочестя, древніми монастирями, величними міськими соборами та простими сільськими храмами. На високому кам’яному мисі Кременецьких гір розкинувся величний архітектурний ансамбль Свято-Успенської Почаївської Лаври - західного форпосту українського Православ'я, що блищить золотом бань та білосніжною чистотою стін.
https://youtu.be/aSuc9iRNnx0
-
2021-01-19 07:31:04+00:00
Хрещення – це ще не гарантія церковності. Насправді – це тільки вступ до Церкви, перша сходинка назустріч Богу.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4317777/
-
2021-01-17 18:01:23+00:00
Роздуми про зовнішнє і внутрішнє напередодні Богоявлення
У дні святкування Богоявлення до храмів, зазвичай, приходить велика кількість вірян. Однак, далеко не кожний бажає духовно пережити подію Хрещення Господнього. Переважна більшість тих, хто називає себе православними, хоче в цей день принести додому освячену воду та зануритись в льодяну ополонку, жадаючи очищення душі від гріхів. Тривають суперечки про те, яка вода «святіша»: Хрещенська чи Богоявленська? Деякі люди щиро вірять у те, що в ніч напередодні свята можна «наворожити» собі щасливої долі.
Незважаючи на всі намагання виконати різноманітні обряди, бажаний ефект не наступає. І це не дивно. Прагнучи відчинити для себе двері до Царства Небесного за допомогою зовнішніх ритуалів, ми зовсім не змінюємось внутрішньо. Якою б холодною не була вода в ополонці, вона не зможе викорінити з душі гріх, якщо ми не зробимо це через молитву і піст. Немає значення, скільки крапель святої води потрапить у пляшку з кропила, якщо серце не оросила жодна сльозинка щирого каяття. А вдаючись до окультних дій у великий день Богоявлення, людина зухвало намагається отримати прихильність від диявольських сил, а не від щедродавця Бога.
Спостерігаючи за євангельськими подіями, ми маємо переосмислювати своє життя та змінюватись на краще. У день Свого Хрещення Спаситель увійшов у води Іордану, щоб вийти з них проповідником Божественної Істини. Ця подія поклала початок благої звістки Христа про врятування людства від рабства гріха і смерті. На зміну епосі Старого Заповіту приходить епоха нового договору між Богом і людиною, заснованого на безмежній любові Творця до Свого творіння. Усвідомлюючи це, звернемо свій духовний погляд на світлу постать Спасителя, не затьмарюючи душу марною вірою у дієвість вигаданих обрядів і ритуалів.
-
2021-01-17 16:39:53+00:00
Украина в список стран с наиболее высоким уровнем преследования христиан не попала. Однако, тревожные тенденции, наблюдаемые в нашем обществе, свидетельствуют, что в будущем ситуация может измениться.
Несколько дней назад известная международная правозащитная организация «Open Doors» в своем ежегодном отчете «World Watch List» опубликовала список стран, в которых наиболее высокий уровень гонений на христиан.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4317178/
-
2021-01-12 17:41:23+00:00
НЕСКОЛЬКО СЛОВ О ПОЧИВШЕМ МИТРОПОЛИТЕ ФИЛАРЕТЕ (ВАХРОМЕЕВЕ)...
С прискорбием сегодня встретил я известие о смерти Почётного Патриаршего Экзарха всея Беларуси, митрополита Филарета (Вахромеева). На 86-м году жизни отошёл к Богу не только выдающийся архиерей и духовный наставник. Почивший архипастырь был личностью, с которой связана целая эпоха церковного возрождения, которая пролегла на рубеже веков. Благодаря его безграничной любви к пастве и желанию укрепить веру в людях, он открывал новые епархии и приходы, монастыри и духовные школы. Владыка поддерживал устойчивые отношения между государством и Церковью, всеми силами способствовал плодотворному межконфессиональному диалогу. Помимо всеобщего признания в церковной среде, митрополит Филарет получил и высокую светскую награду - звание "Герой Беларуси".
О личности почившего архипастыря в моей памяти навсегда сохранились самые светлые воспоминания. Впервые я познакомился с владыкой Филаретом во время учёбы в Киевской духовной семинарии. Это было вначале 2000-х. Однажды, находясь с моим однокурсником и другом (ныне протоиереем) Виктором Иващуком в Беларуси, мы молились в одном поселковом храме недалеко от Минска, куда приезжал служить Патриарший Экзарх. Уже тогда я заметил его непритворную искренность по отношению к людям. Несмотря на высокий сан и аристократическое происхождение, он всегда оставался простым и доступным в общении. Помню, с каким вниманием и гостеприимством владыка относился к нам, тогда ещё совсем юным семинаристам.
Уже через несколько лет, осенью 2006 года, мне посчастливилось вновь встретится с митрополитом Филаретом. Это произошло во время написания книги «Право правящий слово истины», посвящённой жизни и деятельности Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира (Сабодана), с которым владыка Филарет был одного года рождения. Вспоминаю, как он тепло принял меня в своей келье и делился воспоминаниями о совместном служении и личном общении с Блаженнейшим владыкой.
Последний раз я видел митрополита Филарета 24 октября 2019 года. Тогда архипастырь уже был немощным, но свою болезнь воспринимал со смирением. Обстоятельства сложились так, что мой визит к нему в больницу совпал с 54-й годовщиной архиерейской хиротонии владыки Филарета. Последняя встреча с митрополитом, как и всегда, была пронизана отеческой любовью, которой он делился с окружающими до последней минуты своей земной жизни.
Верю, что митрополит Филарет заслужил не только человеческой славы, но и славы Божьей. Вместе со всеми молюсь об упокоении его души в вечности. Надеюсь, что милостивый Господь подарит ему небесные блага и вечное блаженство за его усердное служение Церкви Христовой!
https://youtu.be/x3OzWkE_8p4
-
2021-01-12 10:21:35+00:00
Сегодня, 12 января, на 86-м году жизни отошел ко Господу Почетный Патриарший Экзарх всея Беларуси митрополит Филарет (Вахромеев)
-
2021-01-11 13:32:34+00:00
О ценности благодарности
"Но и всё ж, теснимый и гонимый,
Я, смотря с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за всё благодарю".
Эти строки, написанные некогда поэтом Сергеем Есениным, остаются актуальными и по сей день. Как бы нам не было сложно идти по жизни, претерпевая различные стеснения, важно научиться подлинной благодарности. Сегодня отмечается международный день слова "спасибо". Это небольшое слово имеет удивительную силу преображать человека, делая его поистине счастливым. Говоря "благодарю", мы дарим другому человеку частицу своего добра, а произнося "спасибо", желаем ему главного - спасения от Бога в вечной жизни.
Поэтому, нынешний праздник имеет также и глубокое христианское значение. Сохранить в сердце непрестанную благодарность - важная задача для верующего человека. Современный уклад жизни побуждает нас что-то требовать от других людей. Желая ощущать себя более самодостаточными, мы хотим постоянно получать различные материальные блага. Но при этом, мы забываем благодарить Бога за то, что мы живы, что ещё бьётся наше сердце, что Он даёт нам время на покаяние и совершение добрых дел. Мы часто не благодарим Его за то, что у нас есть близкие люди, на которых можно положиться в трудное время. Но даже если мы одиноки, Сам Бог всегда поддерживает нас Своей Отеческой рукой и согревает теплом Своей благодати. И за это мы также призваны благодарить нашего Создателя и Промыслителя.
«Если мы постоянно будем помнить о благодеяниях Божиих, какие Он излил на природу нашу, то и сами будем благодарны, и это послужит для нас сильнейшим побуждением к добродетели», - говорит святитель Иоанн Златоуст. Постигая "искусство маленьких шагов", прежде всего научимся благодарности. И если мы будем говорить нашим благодетелям небольшое, но очень ценное слово "спасибо", тогда между нами непременно воцарится желанный мир, а посреди нас всегда будет находиться Христос.
-
2021-01-11 12:36:24+00:00
СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
Древнє місто Володимир-Волинський - православний форпост західної частини Київської Русі, окраса Волинської землі, місто знатних князів, бояр і вельмож. Це тут у 992 році була заснована перша єпископська кафедра на Волині. У 1160 році Волинський князь Мстислав ІІ Ізяславич, правнук Володимира Мономаха збудував у Володимирі-Волинському величний кам'яний собор на честь Успіння Божої Матері.
https://youtu.be/QIVYPo0vep8
-
2021-01-08 16:33:59+00:00
СТАТЬ БОГОМ ПО БЛАГОДАТИ - ВОТ ЗАДАЧА ВСЕЙ НАШЕЙ ЖИЗНИ, КОТОРУЮ СООБЩАЕТ НАМ РОДИВШИЙСЯ В МИРЕ ХРИСТОС БОГОМЛАДЕНЕЦ
Проповедь в праздник Собора Пресвятой Богородицы в Свято-Успенском соборе Киево-Печерской Лавры.
https://youtu.be/ph4UmAUL00A
-
2021-01-06 12:21:50+00:00
Ні 12 страв, ні смак куті, ні спів колядок нічого корисного не принесуть тому, для кого Різдво не пов’язане з Христом...
Вже за кілька годин більша частина наших співгромадян зустрічатимуть Різдво Христове. Ця подія має доленосне значення для віри, історії та культури нашого народу, тому можна не сумніватися – до Різдва готуються і ті, хто вірить у Христа, і ті, хто сумнівається в Його існуванні. Полярне відношення до особистості Спасителя визначає і різноманітне ставлення до події Різдва.
https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4313666/
-
2021-01-06 11:24:44+00:00
Нині торжествує небо і земля, радіє увесь світ, бо зустрічає Різдво Христове, прославляє і величає Богонемовля Христа, і піднесено вбачає у цій священній події премудрість, любов і благовоління Отця Небесного до роду людського.
Нехай же Спаситель світу народжується у нашому серці, а ми разом з усім ангельським світом будемо славити Його народження, промовляючи: "Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління"!
З Різдвом Христовим!
Христос рождається - Славімо Його!
https://youtu.be/IF0Ydy_xiOI
-
2021-01-03 04:34:17+00:00
Різдво Христове наближається...
З кожним днем ми стаємо все ближче до зустрічі з новонародженим Богонемовлям. Важко не помітити, як богослужбові тексти органічно готують нас до цієї великої події. Апостольське і євангельське читання Неділі перед Різдвом Христовим розкривають духовні передумови пришестя у світ Боголюдини. Євангеліст Матфей описує довгий родовід Христа. Він бажав довести ревним іудеям, що очікуваний Месія дійсно є нащадком прославлених праведників. Водночас, апостол Павло зосереджує увагу на тому, що виразною рисою цих людей була їх непохитна віра в Бога. Саме на Нього вони покладали всі свої надії та сподівання. Завдяки міцній вірі, вони творили дива, були готові постраждати та навіть прийняти мученицьку смерть. Двері втраченого раю відчинилися для праотців після Воскресіння Христового у відповідь на їх всеохоплюючу довіру Промислителю.
Людський рід, що потерпав у гріхах, все ж дочекався свого Спасителя. Це стало можливим завдяки тому, що серед богообраного народу залишились ті, хто не на словах, а у справах засвідчили свою вірність Богові. Донині Господь очікує на те, що нашою головною прикрасою стане віра. За словами апостола, вірою є "впевненість у невидимому та здійснення очікуваного" (Євр. 11, 1). Для того, щоб повірити у щось надприродне, необхідно перевести увагу від свого матеріального єства до невидимого духовного світу. Цей світ є неосяжним, адже його наповнює Дух Божий. Але людина має змогу доторкнутися до цього світу завдяки зусиллям власної душі. Це відбувається під час зосередженої молитви чи тоді, коли ми наближаємось до Бога, беручи участь у церковних Таїнствах. Активне духовне життя помітним чином зміцнює нашу віру. Вона стає живою і дієвою, незламною та непохитною.
Хочеться побажати всім нам зустріти свято Різдва Христового, маючи саме таку віру, яка буде сяяти в душі, як Віфлеємська зірка, що вказала людям вірну дорогу до ясел зі сповитим Богонемовлям.